Безlimitні нотатки

Купив я якось тут же на базарі але десь того року бейсболку таку собі. Вдома, звісно, не носив - то так, для моря би ніс не згорав:)
І шо?
Короче, залишив учора на лавиці і пішов плавати, доки туда-сюди - уже нема(((

Прихватізірував хтось короче.
Ну шо за люди?
Кому воно заважало, і кому воно треба?

Там ще в середині бірочка була з цікавим написом (всьо збирався сфотографувати і відкладав - а тепер от таке…): NOT TO BE SOLD. SAMPLE ONLY. MADE IN CHINA

Таківота дєла короче…

Саме така назва сама спадає на думку коли заходиш в таку холодну воду як сьогодні в морі:)

Знаєте, я вже довго на морі тусуюся - взагалі, ще від 3 липня поточного року.

Але до одного таки звикнути не можу ніяк (адаптивність підводить, чи шо..):
ну не можу я зрозуміти тих людей, які в 38-градусну спеку (це в тіні) сидять о першій-другій годині дня на розпеченому піску під прямими променями сонця і бухають горіуку!

Це ж яке здороуля треба мати…

Важко, скажу вам чесно, дивитися на таке - з’їдене-випите так і проситься назовні, а писок самовільно кривиться в характерну гримасу:)

Ану зізнавайтеся чесно - є серед вас такі закальонні люди?

….. Або Знову нокія:))))
Короче, байду таку я і так знав вже давно, але на практиці ще ніколи не пробував - в похідних, там би мовити, умовах..

Спочатку - трохи теорії.
Шо може статися з батареєю мобільного шо вона не паше? -
1. батарея просто здохла - це дуже легко перевірити тестером (якшо такий є поблизу….), для цього просто на дві крайні клємки кинути по дротику і подивитися чи через батарею іде струм. Якшо не йде - значить, їй уже нічим не допоможеш.
2. просто батарея задовбалася пахати - тобто паше, але тримає все менше і менше. тут так само - викидати вже нада і нову купувати.
3. отут найцікавіше: батарея робоча, всьо як має бути - але тичеш в мобільший, зарядку.. а вона ноль! і не заряджається, і мобіла не запускається.
так-от, батарея запросто може бути не здохша. хто з мобільними сервісами шось має спільного, то знає - просто батарея від мобільного може довго стояти без діла, наприклад, і її заряд ПАДАЄ, грубо кажучи, НИЖЧЕ ПЛІНТУСА. а якшо заряд батареї падає нижче якогось рівня, то зарядка через мобільний просто вже не хоче заряджати таку батарею, і вона тіпа здохла.

буває, шо таку батарею приносять в мобільний сервіс, чи увесь телефон - мовляв, не включається і не заряджається. А там ідуть в якусь каптьорку і вже за десять секунд виносять телефон - усьо паше:) і здирають з бідної людини гроші - тут вже кому як сумління дозволяє: а воно, сумління, як правило дозволяє взяти за таку дурничку і 15 гривень, і 20, і 30:)

І “реанімація” ця в них проходить дуже і дуже легко: треба просто напряму через батарею - тобто дістає батарею, ставить на дві крайні клємки дротики від блоку живлення - треба пустити трошки струму, десь коло 4 вольти протягом, ну, секунд 5-6-10. і вуаля! дав такий імпульс трошки на неї - і вже можна тикати в телефон, зарядку.. ВСЕ ПАШЕ!

але ж це в умовах майстерні.. а шо робити в похідних умовах?
в нас є: телефон, який “не включається і не заряджається”, зарядка яка “непонятно - чи то паше чи то нє…” і всьо:) шо робити?
та дуже просто.. треба знайти всього-навсього маленького дротика.
я його отримав здерши ізоляцію з такого, знаєте, дротика, яким просто перев’язують скручений кабель чи то від ЮСБІ чи від чого завгодно.
того дротика просто складаємо з одного боку удвоє (залежно від дірочки шо в зарядці в тому штекері шо в телефон пхати з торца), цей кусок тичему в ту саму дірку - і всі ґаджети готові до операції:)

далі:

1. дістаємо батарею від мобільного, беремо в одну з передніх кінцівок
2. зарядку (все з тим же дротиком шо стирчить із штекера) тичемо в розетку
3. дивимося: на батареї (все на прикладі нокії, бо в мене така) є три клємки, вони знаходяться не посередині, а збоку. так-от:
4. той дротик шо стирчить із середини штекера зарядки ставимо на ту клємку, шо найближча до краю і зажимаємо пальцем.
5. сам штекер зарядки (із середини якого стирчить дротик, вже під’єднаний до крайньої клємки) наружним металевим краєм просто прижимаємо до третьої від найближчого краю клємки. (таким чином - сам штекер зовнішньою металевою стороною притискаємо до крайньої клємки шо найдальша від ближнього краю, а дротик із середини штекера - до крайньої ближньої клємки. середня клємка просто тусується без діла, нічо на неї тикати не треба)
6. тримаємо так хвилин 5-8, напряму даючи струм від зарядки на батарею безпосередньо.
7. вставляємо батарею в мобільний і зарядку (дротик вже витягти з середини штекера) в телефон - батарея вже починає заряджатися. в мене, наприклад, так і вийшло:)

якшо батарея все ще не заряджається, то може бути наступне:
1. батарея взагалі здохша
2. зарядка неробоча - десь перебито дріт, наприклад (але то легко вияснити тим же дротиком - замикаємо його на зовнішній стороні штекера і воно дає невеличку іскру якшо паше)
3. сам штекер в мобільному куди тичуть зарядку відпаявся

Ну але якшо то була саме батарея, шо хотіла невеличкого імпульсу “напряму” - то вона таки запрацює, і працюватиме ще довго і нудно:)
у мене ця батарея зараз на мобільному тусується з якого я в мережі наразі і знаходжуся.

Зарядки в телефонах бувають різні, але, як правило, принцип дії все той же, два контакти: один дає зовнішній металевий бік, другий - із середини (добре зрозуміло якшо подивитися на штекер від телеантени, наприклад: є посередині штурпак такий і є збоку кільце - так тут абсолютно так само все).
Так шо за цим же принципом можна будь-яку батарею від мобільного “завести” якшо заглохла:)

Успіхів!

розмова проходила в одному з най-най-найсерйозніших кабінетів країни, відповідно - співрозмовники також були одними з най-най-най..
- слухай, - почав середнього віку (але моложавий) чоловік після того як було дотримано усіх норм етикету відповідного рівня. - шось мєнтура твоя не тим займається..
- тобто? - не надто зрозумів хазяїн кабінета
- тобто не тим і все! і не тільки мєнтура.. от мєнтура і всі решта - представники власті, так?
- так..
- а власть у нас в країні фінансую я. так?
- так..
- ну от. я їм зарплату плачу - а вони ще й деколи страдають єрундою.. роби шось із цим, як другові раджу!
- але шо з ними зробити? розпустити?
- шо? як розпустити? ти шо, не розумієш - шо країна не може без мєнтури? розпускати їх однозначно шо не можна. просто роботу справжню їм треба дати! аби справою займалися, а не дурницями..
- наприклад?

- всьому треба вчити! з прибульцями хай борються. всі знають - їх посеред нас повно! чим займаються? невідомо. які наміри? теж невідомо. це шо, не є небезпека для держави?

вся країна відчула серйозні зміни..
і дійшли вони навіть до райвідділу міліції, де працював старий уже (майже пенсіонер) мєнт, ґьорґі думітровіч.
навіть він зрозумів, шо пішов якись серйозний процес, і шо процесу цього вже назат не повернути. іймив трахторіста шо комусь там монтіровкою зуби повибивав, ключицю зломив, ну і ще там всяке..
а йому товаріщ капітан каже - ти шо, каже, думітровіч!
- а я шо? - не зрозумів ґьорґі Continue Reading »

діти! вже через день вони спокійно засмагали собі, купалися в прохолодному морі і ні на мить не згадували про те, шо оце ясне сонечко з ними зробило кілька днів тому..
- пацани! - урочисто звернулася до закадичних дружбанів катруся. - розмова єсть. без сторонніх вух, - додала вона таємничо
хлопці швиденько переглянулися і побігли доганяти її на шляху до якоїсь тихенької місцини, де допитливі відпочіваючі, американські шпигуни та навіть прибульці з космосу не зможуть підслухати важливої розмови.

другим прибіг петрик, а дещо важкуватий вовік не прибіг, а прийшов (ще на півдорозі він перейшов на крок) - важко дихаючи і тримаючись рукою за правий бік.
катруся правильно оцінила обстановку: для того, аби забезпечити абсолютну до себе увагу потрібно було заждати доки той віддихається, і доки червоні плями зійдуть з його обличчя.
втім, енергійна катруся не збиралася через це зовсім втрачати ініціативу - так, для підтримання уваги розповіла якусь побрехеньку; а сама тим часом виглядала нагоду перейти від “розігріву” до власне головного виступу:)

помітивши, шо вовік вже відійшов, перейшла до суті, для чого зобразила одночасно втаємничене та урочисте обличчя, осяяне Знанням та Силою:
- ми його перемогли! - втаємниченим голосом похвалилася катруся
- кого? - не зрозумів петрик.
вовік, тобто, теж нічого не зрозумів, але петрик якось скорше зметикував запитатися.
- як кого? - “здивувалася” катруся. - як кого? - для нагнітання потрібної атмосфери перепитала вона і довго дивилася то на одного, то на іншого - ніби не розуміючи як це вони можуть не тямити кого це “ми” перемогли.
- і хто це “ми”? - влучно поцікавився вовік, шо вже геть відійшов від біганини і активно підключився до предмету розмови.
Continue Reading »

- дядя толік твого тата точно шо поб’є! - авторитетно заявила катруся і навіть презирливо склала дитячі губки. правда, наступної миті вона вже забула про це і вже посміхалася на усі свої 24 та кумедно морщила облізлого (згорів на сонці) носа.
- неправда! - насупився мовчазний та дещо відлюдькуватий вовік. - у мене тато он який сильний! трьох твоїх дядя-толіків одним пальцем підніме!
- та шо ваші тати-дяді-толіки! от у мене батя точно як вип’є то точно шо усіх завалить. - це вже петрик ділився своїми прогнозами. - деколи мамку як прикладе.. - правда, далі він думку не розвинув: засумував чомусь і навіть шморгнув кілька разів своїм картопляним носом.

втім, вовік (він був найсерйознішим з усіх) невдовзі діловито подивився на свого електронного годинника (як він сам казав, водонепроникного. правда, продемонструвати це якось не дуже квапився: може, сумнівався в китайській годинниковій промисловості?..) і повідомив, шо в їдальні вже, мабуть, обід накрили.
- треба йти обідати, - розсудливо пояснив він свою позицію. - бо як зараз не попоїсти - аж до вечора ждати.. крім того, казали, сьогодні будуть персики!

згадка про персики обірвала усі дискусії, і новоспечені друзі (а всі вони відпочивали тут, на базі біля моря всього лиш третій день) побігли у бік їдальні, яка розмістилася не дуже близенько до пляжу: потрібно було долати досить крутий підйом аби потрапити туди.
історія відпочинку у всіх дітлахів була вкрай банальною, і у всіх однаковою: в перший день - приїзд, поселення, після обіду трошечки пляжу та моря. другий день - увесь на розпеченому піску під прямими променями нещадного сонця. як наслідок - третій день проходив в тіні, із дальніх закутків дорожніх валіз було видобуто сорочки з довгими рукавами, штанці, шкарпетки - так, аби під сонце потрапляли лише долоні, і то в разі виходу з тіні.

налагодила контакти, звісно ж, катруся:) жива, енергійна і геть невгамовна дитина - швидко з усіма роззнайомилася і організувала повноцінне спілкування, яке часто-густо спадало скорше на її власний монолог перед двома вдячними слухачами.
на обід дійсно дали персики:)
а катруся все кивала хлопцям, вишукуючи їх поглядом по великому залу їдальні, мовляв, бачите який він, дядя толік?
Continue Reading »