edialog.com.ua

17-ту річницю Незалежності Кузнецовськ святкував три дні

У п’ятницю біля Палацу Культури ВП „РАЕС” виступав брас-квінтет. По тому, у Великій залі того ж таки ПК, відбулося урочисте засідання та святковий концерт з нагоди річниці. Спочатку перед присутніми з привітальними словами виступили Володимир КОРОВКІН, міський голова та Степан ЖДАНЮК, депутат Рівненської обласної ради. Урочиста частина продовжилася святковим нагородженням. За сумлінне виконання службових обов’язків, активну громадську діяльність у територіальній громаді міста, розвиток національної ідеї нагороджено грамотою виконавчого комітету міської ради: Галину БАЗАЄВУ - економіста 1-ї категорії електричного цеху ВП „Рівненська АЕС”, Євгенію БАСИК - завідувача ДНЗ №3, Володимира БОНДАРА - електрозварника ЗУМУ ВАТ „ПТЕМ”, Георгія ГЕЙКА - пастора церкви Християн Віри Євангельської, Ганну ГРИЦЕНКО – маляра ремонтно-будівельного цеху ВП „РАЕС”, В’ячеслава ДАВИДОВА – водія ВАТ „Кузнецовський хлібозавод”, Олега ЖУКА – майстра виробничої дільниці цеху з ремонту електротехнічного устаткування ВП „РАЕС”, Ольгу КРАТІК – редактора ТРК „Рівне-Атом” ВП „РАЕС”, Марію КЕДИЧ – головного спеціаліста управління освіти міськвиконкому, Ірину КІЦИЛЮК – апаратника хімводоочищення електростанції хімічного цеху ВП „РАЕС”, Тетяну КОБЕЦЬ – організатора культурно-дозвільної діяльності ПК ВП „РАЕС”, Сергія КОВАЛЕНАСА – керівника громадської організації „Станиця Кузнецовськ Пласту – Національної організації України”, Галину ЛОБКО – регента Свято-Михайлівського храму, Віру ЛИСЯНСЬКУ – заступника директора по господарській частині готелю ВП „РАЕС”, Лідію ЛОПАТІНУ – економіста 1-ї категорії цеху теплових та підземних комунікацій ВП „РАЕС”, Геннадія МОТЬКА – начальника штабу МВ УМВСУ, капітана міліції, Ніну МАТВІЙЧУК – провідного бухгалтера МВ УМВСУ, Віктора ОСТАПЮКА – депутата міської ради, Руслана ПАШКА – депутата міської ради, Миколу СОКОЛА – майстра з ремонту кабельних ліній КП „МЕМ”, Катерину СТРІЛЬЧУК – кухаря санаторію-профілакторію ВП „РАЕС”, Григорія ТКАЧУКА – слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування ВП „РАЕС”, Павла ЧОРНОГО – майстра виробничої дільниці цеху теплової автоматики та вимірювань ВП „РАЕС”, Марію ЯНЧАР – члена партії Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина”.
Після взаємних привітань та бурхливих оплесків присутні отримали нагоду відзначити святкову річницю Незалежності України концертною програмою.

Автор сценарію – Сергій ОНУФРІЙЧУК – разом із ведучою Людмилою ФЕДІНОЮ провели глядачів захоплюючими стежками сценічної майстерності. Зі сцени лунали голоси окремих виконавців міста та артистів ПК: солісток музично-театральної студії „Калейдоскоп” (Юлія БОЙКО і Оксана РЕЗЬ), Олени НАУМЧУК, Тамари ОНІЩУК, яка виступала сольно та як керівник фольклорного колективу, солісток дитячого тріо-ансамблю під керівництвом Лариси ПАШКО, Юрія ФЕДІНИ, гурту „Заграва” та інших. Серед виступаючих варто відзначити танцювальний колектив під керівництвом Миколи ДАРЧУКА, який гармонійно підкреслив національну ідею свята.
Як зауважила Лідія СНІЖКО, головний спеціаліст відділу культури, концерт відзначався щирістю, високоякісністю та новизною виконання, за що варто висловити окреме спасибі працівникам ПК ВП „РАЕС” та усім його учасникам.
У суботу святкування 17-ї річниці Дня Незалежності України продовжилося відзначенням в місті Дня Державного Прапора. З цієї нагоди відбулася урочиста церемонія підняття Державного Прапора України біля головної сцени міста. До присутніх з привітальним словом звернувся міський голова. Видовищним і незабутнім можна назвати таке дійство, адже воно зайвий раз пробуджує у серцях українців гордість за свій народ, свою Державу, свої духовні та національні цінності.
На майдані Незалежності у неділю продовжилася програма святкування. Естафету на цей раз перейняли діти, взявши участь у конкурсі малюнків на асфальті на тему „Від Київської Русі до незалежної України”. Усі учасники були нагороджені заохочувальними призами та запрошені (разом з усіма бажаючими) на дитячу театралізовану програму „Рідну землю, де живем, Україною зовем” (автор – Тетяна КОБЕЦЬ), яку організували працівники ПК ВП „РАЕС”. Після закінчення розважальної програми для дітей на міському майдані розпочався концерт за участі творчих колективів та окремих виконавців міста, артистів української естради. Перед велелюдним натовпом виступали гурт „Заграва”, дитячий духовий оркестр Кузнецовської музичної школи (кер. – Микола ДЕЙНЕКО), рок-група „ТРЕМ”, Оксана КУРПІТА (учениця гімназії), Владислав ФЕДІНА, Марія УСАТА (кер. – Тетяна ІЩУК), запрошені гості святкування – Злата, Людмила ЯСИНСЬКА.
Святкова програма закінчилася веселою і гамірною дискотекою.
P.S. Наразі після усіх цих вихідних залишилися приємні спогади у душі, а на міському майдані... У кого які вони будуть – судити по-різному. Приємно, що святкування зближує людей, але варто нам ще й задуматися над власною культурою поведінки. Нехай ці „масові гуляння” вважаються генеральною репетицією перед Днем міста. Хочеться, щоб кожен мешканець Кузнецовська зважив усі “за” і “проти”, щоб не вдарити, як-то говориться, “обличчям...” як перед запрошеними чи знайомими, так і перед самим собою.
Лариса ЯРОШИК

Дуже часто, направляючи погляд у височінь, починаєш заздрити птахам. Як хочеться у такі хвилини подивитися на рідну домівку саме з висоти пташиного польоту, осягнувши втішним і прискіпливим поглядом минуле, сьогодення, майбутнє…
Спробую ретельно обдумати три останні зазначені моменти із життя Кузнецовська, зваживши, як же краще було б їх охарактеризувати.
Щодо минулого, то, безперечно, погодиться чи не кожен, хто в більшій чи меншій мірі ознайомлений з його історією, що проектувалося і будувалося наше містечко атомників людьми, які були твердо переконані, що ця будівельно-архітектурна історія не закінчиться чи, принаймні, не почне гальмувати так пафосно. А продовжуватимуть творити її все нові і нові покоління кузнецовців.
Наразі маємо сьогодення. Чим воно зустрічає мешканців міста, котрі щодня поспішають на роботу, навчання, до садочків? Занедбаними інфраструктурними будівельними об’єктами, кризовою ситуацією на ринку праці, масовим виїздом молоді, яка не бачить для себе у Кузнецовську перспективного професійного розвитку, щорічним вибором випускників професій, які не спираються на існуючі місцеві сфери затребуваності, далеко не всеосяжним бажанням навіть місцевої влади сформувати чи бодай окреслити для себе більш чіткі кроки, які змогли б наблизити місто до очікуваних і необхідних позитивних змін.
Від останньої фрази спробую перейти до третього етапу у розгляді історії і можливостей Кузнецовська. Що ж чекає 40-тисячне населення міста у майбутньому? Адже, перш за все, надіється воно на функціонування місцевої АЕС: будівництво наступного енергоблоку, продовження терміну експлуатації двох перших. Але чи в змозі ми осягнути ті болючі питання, з якими зіткнулося місто сьогодні? Чи в змозі кожен його мешканець, службовець, влада подивитися далі, вибачте, власного носа, простягши для допомоги руку далі власної кишені, перевіряючи, що на сьогодні чи на наступний рік вона не спорожніє? Ще наприкінці 90-х років до Кузнецовська тягнувся потік бажаючих жити, працювати, будуючи багатоочікувані плани на майбутнє. Сюди діти переселяли стареньких батьків, купуючи їм квартири, молодята мали змогу перейти у власне житло.
З намічених інфраструктурних планів того часу наразі отримано хіба що реабілітаційний центр…
Але чи достатньо приділяється увага молодіжним проблемам? Адже саме у їхній свідомості формується певне відношення до свого міста, самого себе зрештою. Виділяючи кошти на боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, ба, навіть проституцією, чи не варто задуматися, що ці біди, перш за все, виходять від того, що у місті не вистачає об’єктів, які змогли б значно зменшити проблему працевлаштування, зупинити виїзд молоді, яка побачила б і повірила у можливість реальних перспектив.
Подарованим часом і запланованою необхідністю у цій стороні проблеми стала „зачіпка” питання щодо розробки стратегічного плану розвитку міста. Наскільки реально зможе вилитися для майбутнього міста цьогочасне прагнення, наприклад, розширити програму будівництва об’єктів соціальної сфери, які, до речі, до недалекого минулого фінансувалися суто за рахунок держави (частина коштів, передбачених для введення енергоблоків Рівненської АЕС).
Проте перелік першочергових проблем міста, які розглядалися у тих же 90-х, так і зараз перебувають на тому ж місці. А, звітуючи, виконавчий комітет Кузнецовської міської ради стверджує, що піднімає питання про добудови необхідних інфраструктурних об’єктів на різних рівнях, хоча далі цих слів справу поки що зрушити не вдається.
Варто, назвавши речі своїми іменами, сказати, що у цій же міській раді наразі місто має непересічну команду депутатського корпусу, виконавчого комітету на чолі з нині діючим міським головою. Значний відсоток кузнецовців, ідучи на виборчі дільниці, відкрито аргументували свій вибір словами: „Він нашу АЕС побудував, то і місту розбудуватися допоможе”. То чи не є недбалістю, небажанням (чи невмінням) скористатися величезним авторитетом міського голови у вищих структурах влади для того, щоб второваними стежками прямувати назустріч позитивним змінам у Кузнецовську?
Світлана ОДАРІЄВА, домогосподарка: - Мені подобається жити у Кузнецовську. Це тихе, спокійне, гарне місто. Ми з сім’єю переїхали сюди з Рівного, яке відзначалося, перш за все, гамірністю, запиленістю. Так що переїздити нікуди більше не збираємося.
Микола В, приватний підприємець: - Перспектив для міста не бачу ніяких: ні у житловому питанні, ні у питанні працевлаштування молоді. Якщо спиратися на свою роботу, то можливість залишитися тут дорівнює, так би мовити, 50 на 50, але ж і жити людям десь треба, не тільки працювати.
В.МАКАРЧУК, вихователь: - Нам з чоловіком переїздити вже сенсу немає, а от для своїх дітей зробимо усе можливе, щоб знайти оплачувану і надійну роботу деінде, приміром, у Луцьку.
Олена СВИРИД, випускниця минулого року: - Я взагалі-то не місцева, але впевнена, що якщо після закінчення навчання вдасться тут знайти гарну і перспективну роботу, то, звісно, повернуся ближче до батьків. А так… Житиму і працюватиму там, де пропонуватиметься перспектива кар’єрного росту.
Галина СТЕПАНОВИЧ, випускниця: - Зараз не хочеться так далеко заглядати у майбутнє, адже зовсім нещодавно переживали стосовно вступної кампанії. Місто наше гарне, чисте. Тут усі мої друзі, знайомі, родичі. Звичайно, хотілося б повернутися сюди, але час покаже.
Тетяна М., дизайнер: - Майбутнє важко пов’язувати саме з містом, багато залежить від вибраної професії, від того, що ти хочеш досягнути в своєму житті. Щодо міста, то хотілося б бачити більше перспектив.
Лариса ЯРОШИК