Юні вишнівчани пішли до школи!

У понеділок у школах міста пролунав перший дзвоник, який сповістив про початок навчального року. За шкільні парти чотирьох шкіл міста сіли 3 тисячі 350 маленьких вишнівчан, в тому числі і 368 першокласників.
Вже давно стали традиційними урочисті лінійки, з яких, власне, і починається навчальний рік. І проводяться вони за уже таким звичним сценарієм. Але щороку ця подія змушує хвилюватися і дітей, і батьків. Для одних учнів - це останній рік навчання у рідній школі, а попереду - незвідана дорога у самостійне життя. Для інших - шкільне життя тільки починається, теж ще незвичне, але таке цікаве. Отож є привід і порадіти, і похвилюватися. Але для всіх День знань - справжнє і дороге свято, яке проходить урочисто і красиво.
Саме такою була урочиста лінійка у найстарішій школі Вишневого - ЗОШ № 1. Шкільне подвір'я зранку заповнилося святково одягненими учнями та замайоріло різнобарв'ям квітів. Школа прийняла до своїх класів 700 учнів, серед них - 95 першокласників.
На святі були присутні почесні гості: заступник міського голови Василь Ромасєв, ветеран війни та праці Іван Кацан, офіцер збройних сил Юрій Табаков та інші.
Директор школи, депутат міської ради Володимир Плахотнюк зачитав звернення Президента України Віктора Ющенка до учнів навчальних закладів з нагоди початку нового навчального року.
З найкращими побажаннями до учнів звернулися гості, батьки. Учні школи підготували невеличкий святковий концерт. За традицією випускники провели до класів маленьких першокласників.
Шкільний дзвоник сповістив про початок першого уроку у новому навчальному уроці. Нехай він стане для наших дітей вдалим та успішним!

Євген Пікуль,
фото автора

Найкраща школа

1 вересня ВЗОШ №3, гостинно відкрила двері школярам. Наша школа має великі традиції у навчанні та вихованні, і тому ми сподіваємося що діти понесуть це у життя, - розповідає Наталія Миколаївна, директор школи.
- Розкажіть, будь ласка, що Ви очікуєте від нового навчального року?
- Сподіваємося отримати гарні результати у навчанні дітей. Дуже вдячна батькам за те, що вони привели своїх дітей саме до нашої школи. Наш педагогічний колектив докладе максимум зусиль для повноцінного навчання та виховання їхніх дітей.
- А що Ви скажете з приводу роботи вчителів?
- В цьому році наша школа зайняла 2 місце серед міських шкіл і 3 місце серед шкіл району. Значний відсоток випускників дуже гарно здали Зовнішнє тестування та поступили у вищі навчальні заклади. Це говорить про те, що вчительський склад досить потужний і знає, як потрібно вчити дітей.
- Чи проходили ремонтні роботи в школі під час літніх канікул?
- В цьому році ми нарешті закінчили ремонт в туалетах, на 4 поверсі, відреставрували хол, доробили ганок школи, відремонтували 16 класів, у двох замінили вікна та дошки, купили новий комплект меблів для 2 початкових класів.
- Розкажіть про роботу школи.
Школа працює в першу зміну. Але, окрім навчання, у нас є багато цікавих гуртків. В школі базується дитяча телестудія "Відеоклас-Продакшн", яка висвітлює шкільні новини, студія "Гармонія", гуртки з карате, волейболу, баскетболу, футболу, дизайну. Нещодавно відкрився гурток інформатики, який називається "Перші кроки в інформатику". Робота в цьому напрямку постійно триває, є чимало цікавих ідей щодо організації дозвілля дітей, але це поки що секрет.
- Дуже Вам дякую, Наталіє Миколаївно за розмову. Бажаю успіхів Вам та Вашим учням!

Євген Куксін

Свято з присмаком суму

Ось і скінчилося тепле та лагідне літо. Осінь повільно розгортає крила і знову кличе нас до школи. Наша школа №3 вже вкотре прийняла до школи першокласників, як відомо для них це було великою радістю! Але на обличчях одинадцятикласників не було особливої радості... Щоб дізнатися, що відчувають випускники, я вирішила поспілкуватися зі своєю подругою-одинадцятикласницею Іриною Пасічник...
- Переше вересня завжди викликає в душі суперечні почуття, - говорить Ірина.
З одного боку, приємно повертатися до школи, де тебе тебе чекають друзі, знайомі, нові знання і цікавинки, а з іншого - сумно прощатися з літом. А в цьому році мені було ще сумніше йти до школи, ніж у всі попередні роки, тому що це був останній день першого вересня, котрий я зустрічала в школі.
Тепер ми - одинадцятикласники. Найдоросліші учні школи. Приємно, урочисто, але у той самий час трохи боязко. Адже бути найстаршими - це велика відповідальність.
І ось я дивлюсь, як у нашу школу заходять першокласники. Гарненькі, чепуренькі, трохи кумедні і такі симпатичні. Згадую, як сама колись вперше переступила поріг рідної школи, яка я була маленькою дівчинкою з двома білими бантиками у волоссі, з великим портфелем, повним книжок, і з душею, повною захвату і бажання навчатись. Здається, це було недавно. Але насправді пройшло вже десять років... Так непомітно і швидко.
І ось ми - найстарші, а поряд вони - наймолодші. Дуже хочеться підійти до них, поговорити, дізнатися, як вони себе відчувають у такий важливий день свого життя. Але лунає музика і починається концерт.
Я пишаюся своєю школою. Тому, що знову і знову із захопленням спостерігаю за талановитими учнями, яких вона виховала. Вони виступають на сцені, читають вірші, співають, танцюють... Для них лунають щирі оплески.
Закінчується святковий концерт, і ми всім класом прямуємо у свій кабінет. Я відчуваю, що скучила за цими партами, підручниками, навіть за картою на дошці, і не уявляю, як буду жити без цього, адже цей рік - останній рік, коли я бачу це все. І я обіцяю, що після закінчення одинадцятого класу буду ще не раз приходити до рідної школи, до цього кабінету.
Так, цей рік - останній рік, який я проживу у школі. І нехай це послугує стимулом провести його так, щоб він назавжди закарбувався в пам'яті. Тому що попереду широка стежка дорослого життя.

Тетяна Микитенко,
учениця школи № 3

“Росинка” радо зустрічає дітей

Перше вересня - це початок осені та нового навчального року, День знань. Наш дитячий заклад щиро відкрив свої обійми для вихованців, які з букетами квітів у святковому вбранні прийшли до своїх груп, де їх радо зустріли вихователі.
Як швидко літо проминуло!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!
Садок приймає радо діток,
Дівчаток й хлопчиків малих,
А вихователі люб'язно
Ведуть дітей до груп своїх.
Подвір'я садочка було прикрашено прапорцями та кольоровими кульками, малюнками дітей про літо. Батьки та діти з цікавістю розглядали стенд "Прощавай, літечко", де було зображено в яскравих фото та віршах проведення літньої пори у садочку. Працівники "Росинки" організували веселе свято з казковими героями, які прийшли до малят з завданнями, загадками та спортивними розвагами. Під веселу музику малята танцювали, малювали малюнки на асфальті та пускали мильні бульбашки.
На завершення діти переглянули лялькову виставу "Світлофор" та пригадали правила поведінки на дорозі та дорожні знаки.
З задоволенням батьки спостерігали за своїми малюками, які вперше переступили поріг дитячого садка. Кожна матуся хоче особливого догляду за своєю дитиною, доброго , чуйного ставлення вихователя. І це дійсно так.
А від батьків, в свою чергу, вихователі хочуть відчувати підтримку, допомогу, взаєморозуміння. Тому не забувайте, що наші педагоги - також люди, які цілий день працюють з вашими дітьми, віддаючи їм всі свої сили та вміння. Тому, приходячи в дитячий садок, не забудьте посміхнутися до вихователя, побажати доброго дня. Завжди відгукуйтесь на прохання про допомогу та звертайте увагу на поради щодо виховання вашої дитини. І тоді в спільній праці дошкільного навчального закладу та батьків досягнемо високих результатів.

Оксана Самойленко,
соціальний педагог

Проблеми міста в центрі нашої уваги

Приємно пройтися вулицями нашого міста. Повіває теплий осінній вітерець, розхитуючи ще зелене листя на деревах, на календарі вересень, а погода зовсім літня. Обабіч тротуару стоять лавки для відпочинку, всі без вийнятку. Здавалося б, таке маленьке містечко, а скільки в ньому жителів! За неофіційною статистикою кількість людей, які проживають у Вишневому в два рази перевищує офійні дані.
Пройшлася я по вулиці Жовтневій та вирішила перейти на інший бік. Дійшла до пішоходного переходу, стала на "зебру" і чекаю, а автомобілі їдуть, не зупиняючись, хоч за правилами дорожнього руху, вони повинні пропустити пішохода. Коло мене зібралося ще декілька людей, включаючи жінку з дитиною. Одна, друга, третя машини проїхали, навіть не зменшивши швидкості біля переходу. Лише водій на стареньких "Жигулях" зупинився, пропустивши пішоходів. Дійшовши до середини дороги знову довелося почекати поки проїде автомобіль. За ним, на щастя, ніхто не їхав, тому всі змогли перейти на інший бік. З такою проблемою зіштовхується кожен житель нашого містечка. Легше молодим, вони можуть швиденько перебігти через дорогу, а що робити мамам з дітьми чи літнім людям?
По вулиці Жовтневій є лише один світлофор на перехресті з вулицею Святошинською, всі інші місця переходу облаштовані лише "зеброю", тобто намальованими лініями на асфальті, а цього виявляється мало. Якому водію захочеться збавляти швидкість, коли для цього немає ні совісті, ні міліціонера. Слід зазначити, що на деяких вулицях Вишневого міська влада спромоглася встановити "лежачих поліцейських", як їх називають в народі, щоб пішоходи могли більш безпечно переходити вулицю, але, на жаль, деякі з них пошкоджено хуліганами-автомобілістами (як писалося в одному з попередніх номерів, зловмисники вирізають частини гуми, щоб машина могла проїзджати без перешкод), а інші були встановлені з порушенням технології, внаслідок чого їхня функціональність не виправдана.
Виникає два запитання: як працюють правоохоронні органи, допускаючи таке хуліганство і чому міська влада, витрачаючи бюджетні кошти, не може правильно встановити простий дорожній бугор?
Особливу увагу хотілося б приділити тому переїзду, який знаходиться при в'їзді у Вишневе, напроти школи. Ще при житті, вишнівчанин Анатолій Дмитрович Лупашко, турбуючись про благоустрій рідного міста, виявив ініціативу поставити перехід. На той час він працював в ТД "Зварювання" керівником департаменту гумо-технічних виробів. Анатолій Дмитрович займався прямими поставками дорожніх бугрів з Польщі та їхнім розповсюдженням по Україні. Для свого міста він вирішив поставити не просто "лежачого поліцейського", а плитовий поріг, який в значний спосіб контролює безпечність дорожнього руху через зменшення швидкості автомобіля. М'який підйом обмежує швидкість автотранспорту одночасно не складаючи перешкод для пішоходів. В противному разі, якщо водій не пригальмує перед підйомом, то автомобіль зазнає значних пошкоджень не лише підвіски.
Не один місяць довелося чекати Анатолію Дмитровичу, щоб міська влада погодилася встановити дорожній бугор на вулиці Святошинській, не так просто виявилося переконати її в правильності дій.
Значною подією в житті міста стало встановлення довгоочікуваного переходу. До Вишневого у зв'язку з цим, навідалася навіть делегація з Києва. На той час, це був перший і єдиний плитовий поріг, встановлений в Україні. Жителі міста зітхнули з полегшенням, адже тепер переходити вулицю стало безпечно. Але недовго довелося радіти вишнівчанам, через декілька місяців між елементами переходу з'явилися великі щілини, головки анкерних болтів вилізли назовні, становище переходу було просто жахливим.
Чому так сталося? Прокоментувати ситуацію погодився Олексій Іванович, провідний спеціаліст ТОВ "ЮСТ", фірми по встановленню дорожніх бугрів:
- Для правильного встановлення "лежачих поліцейських", в першу чергу, необхідно звертатися до фірм, які спеціалізуються на цьому та мають необхідну техніку та обладнання. Перехід, який було встановлено у Вишневому вийшов з ладу, тому що його було встановлено власними силами. Перед тим як ставити такого роду дорожній бугор, потрібно було попередньо підготувати і зацементувати місце, щоб щільно укріпити конструкцію і т.д. Також кожного місяці болти переходу потрібно підкручувати, щоб вони міцно трималися.
На початку літа місто знову згадало про людей. Декілька днів видно було, як ремонували перехід по вулиці Святошинській, питання тільки чи надовго цього ремонту вистачить? Розмовляючи з новим керівником департаменту гумо-технічних виробів ТД "Зварювання", я дізналася, що представники Вишневого приїзджали і планували робити замовлення на деталі для ремонту плитового переходу. Але поки що суттєвих змін не видно...
Вартість цього унікального переходу досить велика, ремонт теж річ недешева. Виникає питання: чому так безвідповідально міська влада витрачає бюджетні кошти - гроші вишнівчан? Це лише один приклад, а скільки ще подібних ситуацій виникає у нашому місті?

Наталія Резнік